Міграційна політика України до 2035 року: повернення громадян та інтеграція ВПО

Україна стикається з необхідністю розробити нову міграційну політику до 2035 року, яка б ефективно вирішувала питання повернення громадян з-за кордону та інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Головна мета таких змін — залучення працівників для відновлення економіки, але не за будь-яку ціну. Експерти застерігають, що робота сама по собі не гарантує успішної адаптації людини в новій громаді.

Ірина Майданик, старша наукова співробітниця Інституту демографії та досліджень якості життя імені М. В. Птухи, підкреслила протиріччя між інтересами роботодавця та потребами працівника. З одного боку, бізнес прагне мінімізувати витрати, зокрема заробітну плату, з іншого — людина потребує стабільності для покриття базових потреб. Якщо робота не дає фінансової стійкості, вона не виводить переселенця з уразливого становища.

Для справжньої інтеграції переселенцю необхідне комплексне підтримання: житло, транспорт, доступ до медицини та освіти для дітей. Важливо створити умови, за яких людина зможе будувати життя в новій громаді не тимчасово, а на роки. Без цих елементів працевлаштування залишається лише формальністю, яка не вирішує глибоких соціальних проблем.

Олена Коновалова з Державної служби України з питань праці наголосила на критичній важливості державного контролю за трудовими відносинами. ВПО особливо вразливі через стрес, відсутність стабільності та слабшу переговорну позицію під час пошуку роботи. У таких умовах пропозиція працювати без офіційного оформлення може стати першим кроком до трудової експлуатації.

Ситуація зростає, коли людина під впливом стресу не усвідомлює всіх ризиків, пов'язаних з нелегальною зайнятістю. Це порушення законодавства, яке може призвести до примусової праці або торгівлі людьми. Держава повинна гарантувати здорові умови праці для всіх, але особливо захищати тих, хто вимушено перемістився.

Міграційна політика має враховувати, що інтереси економіки та людини можуть розходитися, якщо не створити належні соціальні умови. Працевлаштування без соціальної підтримки не є інтеграцією. Тому стратегія до 2035 року має передбачати не просто знаходження вакансій, а створення середовища, де переселенець почувається безпечно та має перспективи.

Відновлення економіки України неможливе без вирішення питань соціальної справедливості та захисту прав переселенців. Тільки комплексний підхід, що поєднує економічні потреби з базовими потребами людини, дозволить створити стійку систему. Це запорука того, що міграційна політика буде працювати на благо всієї країни, а не лише на користь окремих секторів.