Ми звикли, що небезпека має чіткий сигнал — звук сирени, який вказує, коли треба ховатися. Проте останнім часом українці стикаються з іншою загрозою: спалахами агресії в чергах, конфліктами в соцмережах та новинами про насильство у тилу. Здається, що рівень напруги в повітрі досяг критичної позначки, а звична логіка безпеки перестала працювати. Чому суспільство радикалізувалося і як зберегти пильність без занурення у паранойю, розповіла психолог та експертка платформи Betobee Анастасія Бикова.

Сьогодні кожен із нас став заручником обставин, які випробовують психіку на міцність цілодобово. Про механізми накопичення стресу та нові виклики для суспільства детально розповідає експертка. Вона зазначає, що все більше ми бачимо загострення та конфлікти як в інтернеті, так і на вулицях. З психологічної точки зору, це частково про накопичення напруги, яка не зникає безслідно після тривалих років стресу.

Фото до матеріалу: Синдром «оголеного дроту»: чому українці стали агресивнішими та як зберегти психологічну стійкість

Тривалий стрес впливає на нервову систему, здатність регулювати емоції та імпульсивність. В якийсь момент це може проявлятися не лише як втома чи тривога, а й як зриви, агресія та зниження контролю. Окрім внутрішніх процесів, ми стикаємося з зовнішнім впливом, пов'язаним із дестабілізованим станом та діями ворога, що накладаються один на одного.

Тож якщо раніше небезпека асоціювалася лише з війною, то зараз з'являється ще одна, про яку не попереджає повітряна тривога. Стає складніше знайти опору, бо зникає відчуття, що є зрозуміла логіка щодо безпечних місць. З'являється більше підозри, напруги, і стає важче розслабитися навіть у звичних місцях.

Коли світ стає непередбачуваним, важливо повернути собі контроль хоча б над власними реакціями. Психолог виділяє два ключові напрямки, які допоможуть втриматися «на плаву» та вчасно помітити загрозу. Варто звернути увагу на стан близьких, не ігнорувати власні «дзвіночки» виснаження та зміщувати фокус на дбайливе ставлення до психічного стану свого та тих, хто навколо.

Важливо вчитися бути пильними, але не через паранойю. Треба звертати увагу на оточення, особливо в публічних місцях, не ігнорувати речі, які виглядають підозріло. Це не про постійний страх, а про базову уважність до середовища: де я зараз, що відбувається прямо тут, чи є небезпека в цей момент.

Повної безпеки наразі не існує, і це та частина реальності, з якою психіці найскладніше погодитися. Тому тут більше про те, щоб робити те, що в межах контролю, і не вимагати від себе неможливого — передбачити та уникнути всього. Паралельно варто залишати місце для життя, яке не зводиться тільки до очікування загрози, щоб психіка не виснажувалася і могла адекватно реагувати там, де справді потрібно.