Велика палата Верховного Суду ухвалила важливе рішення щодо процесуальної активності позивачів. Суд зазначив, що саме особа, яка ініціювала процес, має бути зацікавлена в своєчасному отриманні кореспонденції та своєчасному реагуванні на виклики до суду.

Справа стосувалася спроби скасування указу Президента щодо санкцій. Касаційний адміністративний суд залишив позов без розгляду, оскільки позивач та його представник двічі не з'явилися на засідання без поважних причин. Апеляція намагалася оскаржити це, посилаючись на те, що позивач перебуває за кордоном і має обмежений доступ до державної таємниці.

Ключовим аргументом Верховного Суду стало те, що суди не зобов'язані встановлювати фактичне місцезнаходження учасників процесу. Якщо повістка була надіслана рекомендованим листом на адресу, зазначену в позовній заяві, і повернулася з позначкою про відсутність адресата, це вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення.

Велика палата поклилася на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою сторони повинні вживати заходів для відстеження стану судового провадження. Позивачі зобов'язані проявляти процесуальну активність, а не чекати, поки суд сам знайде їхню нову адресу.

Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що відмова позивача та його представника від участі у засіданнях, попри належне повідомлення, є підставою для залишення позову без розгляду. Це рішення закріплює принцип відповідальності сторін за своєчасне реагування на судові виклики.